понеділок, 12 січня 2015 р.

Приклад творчого героїзму: гурт "ТаРута" подарував згурівчанам колядки

Для людей, які намагаються займатись творчістю, зустріти на своєму шляху таке явище сучасної української культури, як гурт "ТаРута", є великою удачею. Сьогодні маю такий стан душі, коли почуваєшся щасливим, тому що у твоєму житті відбулася непересічна подія. Отже, ввечері 9 січня у мій дім принесла різдвяну зірку і співала колядки "жива" "ТаРута"!

Для тих, хто не зовсім розуміє мій захват, спробую пояснити: "ТаРута" - це гурт, який має потенціал, що здатний збирати стадіони! Розумієте, стадіони! І тут… Не цураючись, жодним чином, вони приходять в твою оселю і дарують свій талант особисто тобі!!! Що тут скажеш? А, якщо ще врахувати, що дарують вони абсолютно автентичні українські колядки, які, на жаль, вже рідкість у рідній Згурівці, а вони наповнені пращурами божественним, сакральним змістом, що і робить наш народ Великим, єдиною суттю, яких є принесення доброї звістки, Христос народився, очищення житла українців від гріхів, наповнення світлом добра і побажаннями жити в заможності і злагоді! Все це, в купі з вишуканою виконавською майстерністю притаманною ТаРуті, склало на мене незабутнє враження і вкотре здивувало…

Вкотре, тому що вперше, я був здивований, коли "ТаРута" "не відмінила" свій виступ в приміщенні Адміністрації, коли зал був майже порожнім, і тоді артисти проявили виключну повагу декільком десяткам згурівчан, які прийшли послухати концерт НА ПІДТРИМКУ АРМІЇ! Знаєте, яке відчуття у артиста, який вимушений виступати в пустому залі? Це, як, наприклад, ви вчитель, прийшли проводити урок, а учнів у класі немає!.. Ви б хотіли викладати порожнім партам? А ТаРута тоді, попри все, виконала півторагодинний концерт  найвищого художнього ґатунку! Щоб зрозуміти, яка «вартість» півторагодинного концерту (я не про гроші, хоч для музиканта, який годує сім’ю з своїх виступів це не останнє питання, як ви розумієте), зауважу, що за концерт артист втрачає таку ж вагу, як футболіст за матч, а про інші інтелектуальні акторські «навантаження» і говорити годі (після виступу, хоч викручуй). Спробуйте вийти на сцену і проспівати хоча б ОДНУ пісню,  коли на тебе дивляться сотні очей, і ви зрозумієте, що ті, хто вважає хліб артиста і музиканта легким, дуже помиляється! Ми часто говоримо про європейський вибір, але «європейський вибір» це, в тому числі, і внутрішня вимога духовного удосконалення поведінки співгромадян, а де ще духовно розвиватись, як не на концертах? Саме під дією засобів мистецтва, формується високий (європейський) рівень культури взаємовідносин, який виключає антисуспільну поведінку.

Але, повернемось до зустрічі з ТаРутою та мої відчуття після неї. Скажіть? Як треба любити Україну, її народ, його традиції, свою «роботу», щоб, будучи вже Заслуженим артистом України!.., за сотню кілометрів від теплого затишного столичного кубельця, з своєю дружиною та маленькими дітьми, по ночі, по холоду носити Зірку і співати колядки? Це я про засновника і лідера гурту Євгена Романенка. Досить молода талановита людина, він, разом з дружиною Оленою (солісткою гурту), є скарбницею автентичних українських пісень і колядок. Євгена Бог нагородив здатністю не тільки відтворювати українські пісенні старожитності, але й так їх відчувати, що коли він їх виконує то здається, що він «прийшов» з тих часів, а ці пісні складені ним особисто ТАМ!

Якщо Євген абсолютно відтворює ДУХ наших пращурів, то його дружину і Музу - Олену Романенко Бог просто «поцілував» у чоло, давши унікальний потужний голос, яким беззаперечно (для мене особисто) співали наші прапрапрабабці! Бути «власницею» такого рідкоземельного тембру, та ще й красивою жінкою і мамою, мабуть, саме таким щастя у артиста і повинно бути! Вчора мені не вийшло сказати Олені, що від її «Чумацької» мені «захотілось» і самому писати…

Серед тих талановитих музикантів, які завітали до мене того вечора була і Ярина Товкайло (до речі, землячка з Переяслава-Хмельницького)! Якщо Євген і Олена співають, так, що в уяві з’являються середньовічні городища, то Ярина – безперечно, музикант від Бога, і коли слухаєш її сопілку то все просто забуваєш! Просто не віриться, що такий маленький і простий інструмент, як сопілка, може так прикрашати, але і потужно вводити в особливий автентичний стан української пісні! Але ж ми знаємо, що то не сама сопілка співає, а душа народу через душу Ярини до нас звучить!

Дуже приємно було познайомитись і з Тарасом Козаком, який був учасником вертепу від ТаРути, не дивно, що теж володіє красивим голосом і майстерно інтонував при виконанні колядок, а в складі гурту на ньому один з головних інструментів – ударні. Очевидно, саме від них у Тараса козацька внутрішня міць!

Підсумовуючи. Можу припустити, що колись зірки на небі стали таким порядком, що у особі згурівчанина у складі ТаРути - Ігора Льодіна та друга гурту - Євгена Чубука, завдяки яким ми маємо можливість не тільки насолоджуватись творчістю гурту ТаРута на сцені, але, як виявилось, спілкуватись ще й особисто, згурівській громаді пощастило мати таких духовних волонтерів, а для мене особисто ще й художніх наставників! Тому що ТаРута – це вишуканий смак, це ні з чим не зрівняний стиль, це той високий зразок української нації, до якої хочеться належати і гордитися тим!

Дякую всім і низько вклоняюсь тим, хто повертає нас до своїх духовних джерел і національної свідомості!

Олег Зозуля, полковник у відставці, учасник бойових дій











Немає коментарів:

Дописати коментар

Правила використання матеріалів сайту "Згурівська Правда"

Використання матеріалів сайту "Згурівська Правда" дозволяється тільки за наявності гіперпосилання на www.z-pravda.com.ua. Детальні правила використання матеріалів тут.