середа, 26 листопада 2014 р.

У Жуківському НВК гідно вшанували жертв Голодомору та Небесну Сотню

День гідності у Жуківському НВК розпочався дуже рано, це був перегляд відеофільму, який відтворював події листопада 2013 року. Майже всі учні прийшли переглянути ці кадри та згадати, як це було…

Перші кадри - це мирні мітинги студентів на підтримку Євросоюзу. А далі… А далі жахливі події: перші провокації, побиття студентів, криваві обличчя жорстоко побитих людей, коктейлі Молотова, перші постріли і…перша смерть двадцятирічного студента Сергія Нігояна…

У класі запанувала мертва тиша, на екрані один за одним з’являлися картини  кривавих побоїщ… Навіть найбільш галасливі учні завмерли від жахіття побаченого на екрані: Майдан Незалежності, безліч розстріляних, зниклі без вісти, яких не полічити. А коли на екрані з’явились тисячі запалених свічок і море квітів, зазвучала пісня «Мамо, прости…», на наших очах забриніли сльози, яких ніхто не соромився, ні дорослі, ні ми – учні. Жоден із нас не залишився байдужим від побаченого і почутого.

А день 21 листопада лише розпочався. На перервах між уроками ми продовжили перегляд музичних відеофільмів, в яких демонстрували події революції Гідності та Свободи. Ось звучать пісні із репертуару гурту «Океан Ельзи», далі звучить «Воїни світла – воїни добра», і уже відома на весь світ пісня «Пливе кача». Кадр за кадром  майорять жовто-сині прапори, летять коктейлі Молотова, горить Майдан, і все це поливається людською кров’ю, люди віддають своє життя, виборюючи нам, дітям, безхмарне майбуття.

Ми - учні Жуківського НВК, не можемо залишатися осторонь тих подій, які відбуваються у нашій країні, тому ми вирішили провести акцію «Україна – єдина країна», створивши карту України за допомогою відбитків дитячих рук. Кожному із нас хотілося першим пофарбувати руки в жовто-сині кольори і залишити знак, як пам’ятку єдності України.

Як невіддільні наші руки одна від одної, так неподільна наша ненька - Україна. Поруч із картою України, яка красувалася на дошці, привертала нашу увагу скорботна композиція: запалена свічка, вишитий рушник, переплетений чорною стрічкою, обрамлював зображення - пам’ятний знак «Жертвам голодомору 1932-1933 рр.».

Літературна виставка-композиція зворушила нас до глибини душі. На уроках історії ми переглядали документальні фільми про голод -1933р. На завершення дня у кожному класі відбулися уроки пам’яті, де ми поділилися своїми враженнями від перегляду фільмів про голодний 33-й рік: про те, як забирали в родинах останню крихітку хліба, про те, як з голоду помирали тисячі людей, про те, як розстрілювали людей за жменьку зерна, про те, як діти шукали під снігом хвостики від мерзлих буряків, і про те, як люди їли лободу, варили юшку з бур’яну, аби не померти з голоду, бо кожному хотілося жити, ніхто не хотів помирати.

У суботу, 22 листопада вікна наших домівок засвітились вогниками поминальних свічок за нашими дідами та прадідами, яким не судилося побачити нас – своїх внуків і правнуків. То був час, коли по землі ступала нога жахливої потвори-геноциду  – Голодомору, створеного штучно. Ми схиляємо низько голови, пам’ятаємо тих, хто став жервами жорстоких катів-нелюдів.


Святослав Мазур, лідер ДЮО "СІЧ" 



Немає коментарів:

Дописати коментар

Правила використання матеріалів сайту "Згурівська Правда"

Використання матеріалів сайту "Згурівська Правда" дозволяється тільки за наявності гіперпосилання на www.z-pravda.com.ua. Детальні правила використання матеріалів тут.