четвер, 7 серпня 2014 р.

Інтерв'ю з учасником АТО - усівчанином із 72 бригади Олександром Рибінським

Війна на Сході України торкнулася кожного з нас. Всі ми відчуваємо її жахи, переживаємо за кожного бійця української армії, який у небаченій до сьогодні гібридній війні воює із вчорашньою братньою Росією. Не оминула війна і Згурівський район. Так, хвала Богові, що на нашій території не ведуться бойові дії, але наші рідні, друзі, знайомі вже сьогодні воюють проти оскаженілого агресора на Донбасі.

За інформацією Згурівської Правди, на сьогоднішній день в зоні проведення антитерористичної операції перебувають 23 мобілізованих військових зі Згурівського району, а їм на допомогу у найближчий час можуть відправити ще близько 10 наших земляків.

З одним із наших бійців АТО вдалося поспілкуватися Згурівській Правді та газеті "Панорама". Наш співрозмовник - усівчанин, вчитель місцевої школи, офіцер 72 моторизованої бригади - Олександр Костянтинович Рибінський, який вперше від початку проведення АТО отримав відпустку на декілька днів та вирвався з пекельного котла до рідного дому, де вже так давно чекали на свого захисника.

У Згурівському районі Олександр Костянтинович живе з 1988 року. Тоді після закінчення ВУЗу, молодий спеціаліст за розподілом потрапив до Усівки, де в місцевому радгоспі працював на посаді головного агронома, а згодом і економіста. Має дві вищі освіти, одна з яких педагогічна (Українська сільськогосподарська академія, Переяслав-Хмельницький педагогічний університет). На даний момент працює керівником спортивного гуртка при районному будинку дитячої та юнацької творчості та тренером з легкої атлетики в Згурівській дитячо-юнацькій спортивній школі.

19 березня, під час першої хвилі мобілізації, Олександр отримав повістку, згідно якої повинен був з'явитися до райвійськомату. Медична комісія визнала усівчанина повністю здоровим, у зв'язку з чим старшого лейтенанта, сапера за військовим фахом було мобілізовано до військової частини А 2167, що знаходиться в в місті Біла Церква. Під час військових навчань у Великополовецькому центрі-полігоні вдосконалював навички з саперно-підривної роботи та стрілецької справи.

9 квітня Олександра у складі 72 моторизованої бригади було передислоковано для виконання завдань в Запорізькій, а потім Донецькій областях.  В Маріуполі та Волновасі Олександр ніс військову службу на блок-постах разом зі своїми земляками - згурівчанином Вадимом Гончаренком та Іваном Нелепом з села Великий Крупіль. На сьогоднішній день Олександр займає посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом. У підпорядкуванні старшого лейтенанта знаходиться 90 бійців саперної роти, окремої 72 механізованої бригади.

7 червня Олександра з побратимами по зброї було перекинуто до зони проведення антитерористичної операції, де він вперше опинився під вогнем терористів, знаходячись на блок-пості та виконуючи оперативні завдання по наданню військово-технічної допомоги штурмовим бригадам та спецпідрозділам АТО.

На запитання, що найбільше вразило під час перебування в зоні АТО, Олександр відповів, що ніколи не забуде обстрілу з реактивних систем залпового вогню БМ-21 "Град", та власне те, як після цього обливалося кров'ю серце за полеглими побратимами.

За слова Олександра, з місцевим населенням у них майже ніколи не виникало ніяких конфліктів. Більше того, на думку усівчанина 85-90 % місцевих жителів позитивно ставляться до української армії. Ситуація погіршувалася лише при наближенні до Донецька.

Олександр Костянтинович зазначив, що сьогоднішня ситуація з екіпіруванням та продуктами харчування в зоні значно відрізняється від тієї, яка була на початку. Так, за словами нашого співрозмовника, практично всі бійці ЗС України та Національної Гвардії мають особисті бронежилети, кевларові каски й інше необхідне спорядження. Це стало можливим лише заради старанням всього українського народу.

Олександр зазначив, що особисто він, Вадим Гончаренко та Іван Нелеп отримали захисне екіпірування (бронежилети класу 4+ та кевларові каски) від земляків - про це раніше писалося на Згурівській Правді. У зв'язку з цим Олександр Костянтинович подякував районній громаді за надану допомогу, а рідним та близьким за те, що не забувають і підтримають в тяжкі хвилини, адже цього так не вистачає на війні.

Та і взагалі, на думку нашого співрозмовника, саме моральна підтримка близьких, а часто навіть чужих людей робить дива на війні. Олександр пригадав випадок, коли у бійців була повна зневіра, розпач, здавалося, що вже все втрачено і потрібно було відступати. Тоді командир батальйону вишикував увесь особовий склад і зачитав дитячий лист та показав малюнки. На очах суворих чоловіків, які за останній час побачили і пережили дуже багато, з'явилися сльози. Жоден солдат, жоден офіцер після цього не сумнівався, що відступати не має права, а в голові лунали слова: "Стоїмо до перемоги!"

Наприкінці розмови, як тренер, наставник та знаний спортсмен у районі, Олександр Рибінський хотів би побажати молодому поколінню загартовувати своє тіло, займатися спортом та зробив акцент на вихованні патріотичного духу й національної свідомості серед молоді, зауваживши що сьогодні цього вкрай не вистачає.

Згурівська Правда в свою чергу дякує Олександру Рибінському за цікаву розмову та бажає успіхів та вдачі в такій не легкій справі, як захист Батьківщини. Ну і звичайно ж чекаємо його повернення неушкодженим переможцем вдома! Слава Україні!

   






1 коментар:

  1. Повертайся живий неушкоджений, повертайся пошвидше до нас, пам"ятай коли ви під облогами ми всі молимося за вас, пам"ятай коли кулі свистітимуть, коли все покриває вогонь , у тилу в мальовничій Згурівці ми благаєм про ваш тихий сон, щоб не чули гарматних пострілів, не тримали в руках снаряд, а у дома у мирі й спокої ви своїх обіймали дівчат.

    ВідповістиВидалити


Все тільки починається! Приєднуйся до Свободи Згурівщини!

Правила використання матеріалів сайту "Згурівська Правда"

Використання матеріалів сайту "Згурівська Правда" дозволяється тільки за наявності гіперпосилання на www.z-pravda.com.ua. Детальні правила використання матеріалів тут.